Що на думці в мене... Вже якийсь час. Про освоєння простору.

Зайду здалеку. Колись був балкон (і досі є), склом закрили, наче ок. Але світла нема. І виходити туди ввечорі, те ще й взимку було десь як на Місяць висадитись. Так сприймалось.
Зробив світло. Фігня роботи - прокласти кабель, якийсь вимикач, закріпити лампу - і раптом вихід став буденним явищем, як в сусідню кімнату, тільки прохолодну. Хоча присвітити ліхтариком і до того не було проблемою.

Десь аналогічна ситуація в селі. Виходити ввечорі у двір якось так... Зробив освітлення, просто на дерево. Інша ж справа !
Але за дом ходити якось так. І далі до сараю теж.
З'явились і там лампи. Доки не почалось вторгнення, навіть одна була на постійному чергуванні. Їдеш вночі полем, скрізь темно, а вогник попереду вже чекає.

Сарай. Темний, у павутинні, якийсь старий шмот, мишами побитий, пічка розвалена.... фу-фу-фу туди заходити.... Років 10. І от вчора, життя заставило. З 30Вт LED лІхтарем від павербанку. І диво трапилось. Не такий вже і страшний сарай. Ну трохи павутиння прибрати, сміття винести... Заніс дрова туди. Тепер точно треба провести електрику і зробити стаціонарну лампу. І ще невеличкий кусочок території буде відвойований у сутінків.

До чого це все.

Війна за 2-3 тижні не закінчиться. Світло будуть вимикати. Воду. Ще якісь трабли будуть. Світ незворотньо змінився.
І є дуже великий сенс, у т.р. з точки зору збереження психіки, пристосовуватись до нових умов. Робити щоб було зручно. Не "та, я якось переб'юсь", а максимально зручно. Наскільки це можливо. Світло яскраве, вода як не з крана, так з рукомийника, звязок, як не мобільний, так від провайдера, але надійний. Це відносно просто і доступно. Є ресурс чи з ким скооперуватись для більш масштабних систем забезпечення - робіть це.
По суті - наново відвоювати своє.

Бо однією з цілей pф є як раз доведення життя до рівня існування. Як в них.

То ж допомогаймо собі, близьким, друзям і
*** донатим ЗСУ ***